Є речі, які психолог не може зробити за родину. Одна з них – передача родинної історії і тих наративів, які підтримують дітей (а згодом і дорослих) проживати непрості часи.
Бо якщо подумати, які часи взагалі були простими? Десь спокійніше, десь важче, але загалом історія наших родин, це історія про те, як люди справлялись, виживали і продовжували життя. І робили це достатньо добре, бо з’явились їхні діти, діти їхніх дітей – а згодом і ми.
Тож у цій історії вже є втілення життя – його продовження і стійкість. Ним є ми і наші діти, навіть якщо нам не завжди легко це відчути.
